SARS-CoV-2 IgM
Дослідження проводиться для якісного виявлення антитіл класу IgM до вірусу SARS-CoV-2 у сироватці чи плазмі крові людини методом імуноферментного аналізу (ІФА) з метою діагностики COVID-19.
Цільова група: пацієнти з симптомами ГРВІ, особи, які перебували в контакті з хворими на COVID-19, медичні працівники та інші особи, що перебувають у епідеміологічній зоні.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
SARS-CoV-2, який є причиною COVID-19, належить до родини коронавірусів (Coronaviridae) – сферичних РНК-вмісних вірусів діаметром 80-160 нм. Геном коронавірусів- однониткова лінійна молекула нефрагментованої РНК, що кодує 4 основних структурних білки вірусу: S-білок –глікопротеїн, який формує шипи на поверхні вірусних часток; М-білок –мембранний; N-білок –нуклеокапсидний; Е-білок –оболонковий. Білки N та S є основними імуногенними білками CoV.
SARS-CoV-2 за способом передачі та симптомами подібний до SARS та ряду інших респіраторних захворювань. Так, симптоми є типовими для вірусної пневмонії, включаючи підвищення температури, сухий кашель, біль у горлі та головний біль. Більшість випадків зараження супроводжується легким протіканням або проявами середньої тяжкості, однак є випадки із тяжким протіканням з задишкою та утрудненим диханням. Також у пацієнтів з SARS-CoV-2 може розвиватись гострий дихальний дистрес-синдром. Найбільша вірогідність тяжкого протікання хвороби серед людей похилого віку, особливо серед тих, у кого є супутні захворювання, включаючи серцево-судинні захворювання та діабет.
Точний діагноз COVID-19 має важливе значення не тільки для забезпечення належного лікування пацієнтів, але і для полегшення ідентифікації інфікованих SARS-CoV-2 людей, у тому числі безсимптомних носіїв, яких потрібно ізолювати для обмеження поширення вірусу. Оскільки на чутливість ПЛР аналізу на SARS-CoV-2 може впливати гетерогенність зразків матеріалу з респіраторного тракту та анатомічне місце збору проби (мазок з горла, слина або ендотрахеальний аспірат), існує нагальна потреба у розробці альтернативних засобів діагностики.
Виявлення антитіл до SARS-CoV-2 методом ІФА має високе діагностичне значення. Антитіла класів IgM та IgA починають виявлятися в середньому на 5 день від появи симптомів, їх рівень зростає до 14 дня. Антитіла класу IgG починають виявлятись на 0–7 дні, їх концентрація зростає з 8–по 21 день, після чого виходить на плато. В останніх дослідженнях тестування на наявність антитіл було визнано більш чутливим, ніж виявлення вірусної нуклеїнової кислоти, починаючи приблизно з 8-го дня від появи симптомів. Є дані, що концентрація антитіл IgM до SARS-CoV-2 має кореляцію з виявленням РНК вірусу. Поєднання виявлення антитіл IgM та IgG до SARS-CoV-2 з ПЛР тестом може бути найкращим лабораторним показником для діагностики в даний час.
Виявлення антитіл методом ІФА буде також актуальним для пізніх стадій зараження після елімінації вірусу, оскільки це дасть змогу визначити наявність протективного імунітету у осіб, що перехворіли чи були вакциновані, а також моніторити ступінь поширення вірусу та наявність імунітету населення на суспільному рівні. Тому тестування на наявність антитіл може бути доречним у таких умовах: 1) діагностика пацієнтів, які звертаються за медичною допомогою через 7 і більше днів від появи симптомів; 2) контактне відстеження; 3) виявлення безсимптомних носіїв; 4) визначення імунного статусу та ризику зараження; 5) сероепідеміологічні дослідження, для визначення ступеня поширення COVID-19.
Інтерпритація результату:
Позитивний результат SARS-CoV-2 IgM є свідченням наявності у пацієнта антитіл класу IgМ специфічних до SARS-CoV-2, який спричиняє COVID-19. Антитіла класу IgM, специфічні до SARS-CoV-2, присутні при гострій (активній) коронавірусній інфекції.
Негативний результат SARS-CoV-2 IgM свідчить про відсутність у досліджуваному зразку IgМ антитіл, специфічних до SARS-CoV-2, або концентрація специфічних антитіл нижче межі чутливості аналізу.
Якщо зразок отримано через невеликий проміжок часу після інфікування, то антитіла класу IgM можуть не виявлятись. За наявності клінічних симптомів необхідно провести повторне тестування пацієнта через 5-7 днів.
Остаточний діагноз не може бути встановлений лише на підставі результатів серологічного тесту. При встановленні діагнозу слід враховувати результати комплексу лабораторних та інструментальних досліджень, а також клінічні прояви захворювання. Не можна повністю виключити перехресні реакції з антитілами до антигенів інших коронавірусів. Крім того, з обережністю слід інтерпретувати результати досліджень у пацієнтів з онкологічними захворюваннями та розладами імунної системи.
