Антитіла IgM на коронавірус SARS-CoV-2

SARS-CoV-2 IgM

Дослідження проводиться для якісного виявлення антитіл класу IgM до вірусу SARS-CoV-2 у сироватці чи плазмі крові людини методом імуноферментно­го аналізу (ІФА) з метою діагностики COVID-19.

Цільова група: пацієнти з симптомами ГРВІ, особи, які перебували в контакті з хвори­ми на COVID-19, медичні працівники та інші особи, що перебувають у епідеміологічній зоні.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

SARS-CoV-2, який є причиною COVID-19, належить до родини коронавірусів (Coronaviridae) – сферичних РНК-вмісних вірусів діаметром 80-160 нм. Геном корона­вірусів- однониткова лінійна молекула нефрагментованої РНК, що кодує 4 основних структурних білки вірусу: S-білок –глікопротеїн, який формує шипи на поверхні вірусних часток; М-білок –мембранний; N-білок –нуклеокапсидний; Е-білок –оболонковий. Білки N та S є основними імуногенними білками CoV.

SARS-CoV-2 за способом передачі та симптомами подібний до SARS та ряду інших респіраторних захворювань. Так, симптоми є типовими для вірусної пневмонії, вклю­чаючи підвищення температури, сухий кашель, біль у горлі та головний біль. Більшість випадків зараження супроводжується легким протіканням або проявами середньої тяжкості, однак є випадки із тяжким протіканням з задишкою та утрудненим диханням. Також у пацієнтів з SARS-CoV-2 може розвиватись гострий дихальний дистрес-синдром. Найбільша вірогідність тяжкого протікання хвороби серед людей похилого віку, особли­во серед тих, у кого є супутні захворювання, включаючи серцево-судинні захворювання та діабет.

Точний діагноз COVID-19 має важливе значення не тільки для забезпечення належного лікування пацієнтів, але і для полегшення ідентифікації інфікованих SARS-CoV-2 людей, у тому числі безсимптомних носіїв, яких потрібно ізолювати для обмеження поширення вірусу. Оскільки на чутливість ПЛР аналізу на SARS-CoV-2 може впливати гетерогенність зразків матеріалу з респіраторного тракту та анатомічне місце збору проби (мазок з горла, слина або ендотрахеальний аспірат), існує нагальна потреба у розробці аль­тернативних засобів діагностики.

Виявлення антитіл до SARS-CoV-2 методом ІФА має високе діагностичне значення. Антитіла класів IgM та IgA починають виявлятися в середньому на 5 день від появи симп­томів, їх рівень зростає до 14 дня. Антитіла класу IgG починають виявлятись на 0–7 дні, їх концентрація зростає з 8–по 21 день, після чого виходить на плато. В останніх досліджен­нях тестування на наявність антитіл було визнано більш чутливим, ніж виявлення вірусної нуклеїнової кислоти, починаючи приблизно з 8-го дня від появи симптомів. Є дані, що концентрація антитіл IgM до SARS-CoV-2 має кореляцію з виявленням РНК вірусу. Поєд­нання виявлення антитіл IgM та IgG до SARS-CoV-2 з ПЛР тестом може бути найкращим лабораторним показником для діагностики в даний час.

Виявлення антитіл методом ІФА буде також актуальним для пізніх стадій заражен­ня після елімінації вірусу, оскільки це дасть змогу визначити наявність протективного імунітету у осіб, що перехворіли чи були вакциновані, а також моніторити ступінь по­ширення вірусу та наявність імунітету населення на суспільному рівні. Тому тестування на наявність антитіл може бути доречним у таких умовах: 1) діагностика пацієнтів, які звертаються за медичною допомогою через 7 і більше днів від появи симптомів; 2) контактне відстеження; 3) виявлення безсимптомних носіїв; 4) визначення імунного статусу та ризику зараження; 5) сероепідеміологічні дослідження, для визначення ступеня по­ширення COVID-19.

Інтерпритація результату:

Позитивний результат SARS-CoV-2 IgM є свідченням наявності у па­цієнта антитіл класу IgМ специфічних до SARS-CoV-2, який спричиняє COVID-19. Антитіла класу IgM, специфічні до SARS-CoV-2, присутні при гострій (активній) коронавірусній інфекції.

Негативний результат SARS-CoV-2 IgM свідчить про відсутність у досліджуваному зразку IgМ антитіл, специфічних до SARS-CoV-2, або концентрація специфічних антитіл нижче межі чутливості аналізу.

Якщо зразок отримано через невеликий проміжок часу після інфікування, то анти­тіла класу IgM можуть не виявлятись. За наявності клінічних симптомів необхідно про­вести повторне тестування пацієнта через 5-7 днів.

Остаточний діагноз не може бути встановлений лише на підставі результатів серо­логічного тесту. При встановленні діагнозу слід враховувати результати комплексу ла­бораторних та інструментальних досліджень, а також клінічні прояви захворювання. Не можна повністю виключити перехресні реакції з антитілами до антигенів інших корона­вірусів. Крім того, з обережністю слід інтерпретувати результати досліджень у пацієнтів з онкологічними захворюваннями та розладами імунної системи.