Що таке рефлексотерапія?
Рефлексотерапія (лат. reflexus - відображення + грец therapeia- догляд, лікування)
Це один з найдавніших методів лікування багатьох захворювань. Вона виникла приблизно 10-12 тисяч років тому (період Неоліту). Перші літературні дані, що стосуються методу акупунктури і припікання, відносяться до V століття до н.е.
Ця система лікування за одними данними зародилася в Китаї, яка розвинула її до окремої доказової науки. Також ця методика існувала на території країн Східної Азії (Кореї, Японії, Монголії.) та навіть в Індії, тобто можливо казати, що вона була універсальною світової лікувальної системою.
В Європу рефлексотерапія була завезена французами в 17-у сторіччі. І Французи почали приміняти до ціх методів термін «рефлексотерапія» на початку 20-го століття (приблизно в 1912–1913 рр.) Також почали приміняти фізичні фактори (струм). Хоча поняття «рефлексотерапія» почали використовувати ще у Стародавній Греції.
В Украіні історія розвитку починається з 1976 року, коли вийшов наказ про відкриття курсу рефлексотерапії при кафедрі неврології № 1 Київського інституту удосконалення лікарів. У 1978 р. наказом МОЗ УРСР була створена служба та кафедра рефлексотерапії.
За часів незалежної України в1993р за наказом МОЗ України, рефлексотерапію було включено до переліку лікарських спеціальностей. А через рік у1994р. затверджене положення про лікаря і кабінет рефлексотерапії. Тому в Україні рефлексотерапія відноситься до офіційної медицини і не є нетрадіційним методом.
У 1996 році на кафедрі неврології та рефлексотерапії Київського державного інституту удосконалення лікарів було створено і затверджено в МОЗ України програму тримісячного циклу «Спеціалізація з рефлексотерапії», де і почали готувати лікарів-рефлексотерапевтів.
В 2007р. рефлексотерапія була включена в протоколи надання медичної допомоги зі спеціальності «Неврологія». А в 2010 році розроблені клінічні протоколі надання медичної допомоги зі спеціальності рефлексотерапія.
В Украіні рефлексотерапевтичну допомогу надає лікар, який пройшов цикл спеціалізації з "рефлексотерапії" і має відповідний сертифікат. Деякі рефлексотерапевтичні маніпуляції може виконувати сам пацієнт або середній медичний персонал, за умови навчання пацієнта, лікарем-рефлексотерапевтом (наприклад точковий масаж, голкоаплікація та інше).
Ще одним цікавим фактом є те, що в 2010р. ЮНЕСКО включило акупунктуру до списку нематеріальної культурної спадщини людства.
Метод рефлексотерапії заснован на древньокитайському вченні про протікання енергії. Згідно з традиційними китайськими уявленнями в організмі людини є особлива життєва енергія "чи", яка циркулює по каналах (меридіанах), на яких розташовані точки (біологічно активні або акупунктурні), звані в Китаї «кун сюе» - «нори духу». Ці точки є своєрідними "вікнами", які пов'язують, з одного боку, наш організм і зовнішній світ, а з іншого - різні органи і системи організму з певними ділянками шкіри. Виникнення захворювання пов'язано з надлишком або нестачею енергії в певних органах, що призводить до збоїв в організмі, на що точки миттєво реагують, ще задовго до появи патології. Рефлексотерапія спрямована на корекцію балансу енергії шляхом впливу на ці точки, завдяки чому відновлюється енергетична рівновага в організмі людини та настає одужання.
Згідно з сучасними науковими поглядами рефлексотерапія - системний метод лікування захворювань, в основі якого лежить вплив на біологічно активні точки і рефлекторні зони людського організму. Біологічно активна (акупунктурна) точка це невелика ділянка шкіри і підшкірної основи, а також з глибоко лежачи тканина, м'яз і навіть кістка, в якому є комплекс взаємопов'язаних мікроструктур (судини, рецептори, нерви, клітини сполучної тканини). В даний час відомо близько тисячі акупунктурних точок, при цьому кожна з них відповідальна за лікування певних симптомів, а поєднання декількох і є той самий "рецепт", необхідний для лікування захворювання.
В основі рефлексотерапії лежить уявлення про те, що весь організм - це єдине ціле, і зміна в одній його частині приводить до рефлекторну зміну роботи всього організму. Методика є багатофакторним лікуванням, при якому проводиться як подразнення певних нервових закінчень, так і стимуляція вироблення найважливіших біологічно активних речовин, які регулюють гомеостаз (постійність внутрішнього середовища організму). В результаті рефлексотерапії посилюється поглинання кисню клітинами і тканинами; підвищується тканинної обмін; поліпшуються реологічні властивості крові і кровообіг (особливо мікроциркуляція), трофіка (харчування) тканин; усуваються спазм судин і м'язів, запальні, алергічні реакції; досягається знеболюючий, антидепресивний або заспокійливий ефекти, підвищується розумова і фізична працездатність; нормалізуються обмінні процеси, діяльність центральної і периферичної нервової системи, ендокринної, імунної та інших систем.
Само поняття рефлексотерапія носить збірний характер і включає в себе велику кількість різних лікувальних прийомів і методів впливу на рефлекторні зони тіла людини і акупунктурні точки. Серед напрямків рефлексотерапії найбільш відомі такі:
- акупунктура (голкорефлексотерапія, голкотерапія, голковколювання, з лат. «аcus» - голка і лат. рunctura (pungo, pungere) - колоти, жалити) - вплив на акупунктурні точки за допомогою спеціальних голок з проникненням їх через шкірні покриви;
- аурикулотерапия - вплив на акупунктурні точки вушних раковин.
- терморефлексотерапія - вплив на точки теплом, часто використовують тліючю сигару з полину- цей процес іноді називається також «припіканням» або прогріванням; також можно використовувати холод – кріорефлексотерапія.
- чжень-цзю-терапія (класична методика старокитайської медицини) - поєднання голкотерапії з впливом на точки теплом.
- мікрокроіглорефлексотерапія - постановка кнопкових мікроголок в акупунктурні точки на тривалий термін;
- багатоголковий поверхнева акупунктура - цей старовинний східний метод рефлексотерапії називається по-китайськи «мей-хуа чжень», або «квітка сливи, яка розпустилася». Шкіра обробляється легкими постукуваннями гольчатого молоточка, хворі ділянки простукують в 2-4 проходи;
- акупресура (точковий масаж) - вплив на акупунктурні точки без ушкодження цілісності шкіри (за допомогою пальців або спеціальних тупих масажних паличок);
- шіатцу - одна з різновидів акупресури, тут вплив проводиться натисканням подушечкою пальця, частіше великого, або долонею;
- краніорефлексотерапія - стимуляція специфічних зон голови;
- фармакопунктура - вплив на органи і системи організму за допомогою мікродоз медикаментів, що вводяться в точки акупунктури спеціальними порожніми голками (біопунктура);
- вакуумрефлексотерапія - вплив за допомогою вакуумної апаратури на рефлексогенні зони;
- електрорефлексотерапія - вплив на акупунктурні точки електричним струмом через електроди;
- електроакупунктура - поєднання методик акупунктури і електропунктури (вплив струмом через акупунктурні голки);
- електромагніторефлексотерапія - вплив на точки різними магнітними полями в поєднанні з електричним струмом;
- магніторефлексотерапія - методика впливу на акупунктурні точки постійним або змінним магнітним полем, різновидів такого застосування дуже багато;
- лазерорефлексотерапія - вплив на акупунктурні точки лазерним променем, іноді в даній методиці використовується інфрачервоне випромінювання;
- ультразвукова рефлексотерапія - вплив на акупунктурні точки за допомогою ультразвуку;
- светорефлексотерапія - вплив на точки різними пучками світла;
- металотерапія (або цубо-терапія) - накладення на точки акупунктури металевих пластинок або кульок;
- апірефлексотерапія - вплив на точки акупунктури укусами бджіл;
- гірудорефлексотерапія - накладення на точки (зони) акупунктури медичних п'явок;
- аплікаційна рефлексотерапія - вплив на точки акупунктури аплікаціями різних речовин;
- Су-Джок - метод, який використовує для впливу акупунктурні зони стоп і кистей;
Вся принадність рефлексотерапії полягає в тому, що "працюють" не всі вище перераховані методи впливу, а сам організм людини. Власне, подразненя комбінації точок акупунктури запускає ті механізми саморегуляції, які є у кожної людини.
Основними протипоказаннями до рефлексотерапії можуть бути:
- лікування новоутворень; але, як що стан не пов'язаний з данною патологією, проведення деяких методів рефлексотерапії (наприклад голкорефлексотерапія, акупресура,
апірефлексотерапія и др.) можливо, крім методів з додатковим фізичним фактором впливу (лазер , струм, магніт, ультразвук и др.)
- гострі інфекційні захворювання, гарячкові стани невідомого походження, хронічні інфекції (туберкульоз, бруцельоз) в стадії загострення.
- гостра психічна, хірургічна патологія.
- виражені декомпенсовані захворювання.
- хвороби крові та кровотворних органів (гемофілія, спадкові гемолітичні анемії, порушення згортання крові, пурпура та інші геморагічні синдроми)
- дуже різке виснаження.
- гнійничкові захворювання шкіри (в зоні впливу).
В кожному конкретному випадку лікар-рефлексотерапевт вирішує питання протипоказів або показів, підбір методик, тривалість та кратність курса для пацієнта з урахуванням збору анамнезу, скарг, даних огляду та обстеженнь.
Великою перевагою і одночасно умовою ефективності застосування рефлексотерапії є строго індивідуальний підхід до лікування, врахування віку, статі та всіх особливостей конкретного хворого, постійний контроль за перебігом захворювання, можливість відміни або зменшення дозування ліків, порівняльна простота процедури, відсутність побічних реакцій і звикання, можливість використання як в лікувальних, так і в профілактичних цілях.
Ефективність застосування рефлексотерапії зазвичай буває вище при комплексному лікуванні хворого, при поєднанні її з правильним харчуванням, лікувальною фізкультурою, фізіотерапією, фітотерапією, мануальною терапією та іншими стандартними сучасними методами лікування.